історія живе в нашій мові

Історія живе в нашій мові, в пісні, слово нам доносить з глибини віків пристрасті, радості, сподівання і горя наших предків. Мова – це душа народу. Вона віддзеркалює душу народу, його історію, допомагає виразити свої почуття. Це особливий спосіб мислення, саме тому у кожного народу мова своя, особлива. І хоча люди намагаються вивчати якомога більше іноземних мов, лише одна залишається по-справжньому рідною, неповторною.

Історія живе в нашій мові, у пісні, слово нам доносить із глибини віків пристрасті, радості, сподіванки й горе наших предків. Мова - це душа народу. Дитина росте, чує першу казку, першу пісню, сама лепече ту казку й пісню і розводить свій квітник слів, що.чим далі, тим розростається і все пишніше буяє. В її свідомість разом із материнським словом уходять звичаї свого оточення, через оповідання близьких вона довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого. Картини рідної природи з усіма її особливостями, враження від них, виражені словами, уходять у свідомість,.

Але, про неї ніщо в історії не свідчить. Навпаки, мало не з часів Гедімінаса литовські королі самі володіли українською мовою. Якісь слова, безумовно, могли в цей час потрапити до української мови (як і навпаки), але… Займаються, звичайно, такі слова, яких нема у власній мові, тобто ті, що відображують певного рівня складності поняття, а таких – істотна меншість. Але, на цьому ще не кінець. Бо за тією ж «Еддою» «світлі аси» жили колись на Кавказі, та їх леґендарний Асгард – Місто Асів, було, правдоподібно десь там, де бурхливий Терек виходить на рівнину. За хребтом на заході лежить колишня країна ванів «Едди», сталих ривалів світлих асів, – Сванетія.

“Мова – жива схованка людського духу”, – писав класик нашої літератури Панас Мирний. Учень: Мова кожного народу, Неповторна і — своя. Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської. І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: „Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”.

Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо і ми. Милуємося красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови. Отже, я запрошую вас на урок-свято «Передаймо нащадкам наш найбільший скарб – рідну мову». 2. Опрацювання епіграфа. ІV. Основний зміст роботи. 1.Слово вчителя. 21 лютого наша країна разом з усім світом відзначає День рідної мови. Це день повернення українців до їхньої історичної пам'яті. І одним із шляхів до такого повернення є оволодіння рідною, українською мовою. Учень 1: Вся історія народу в мові, Мова – душа народу, Позбавити народ рідної мови –.

Українська мова в нашій державі стане престижною, коли ми не будемо її соромитися, коли врешті навчимося говорити правильно і красиво, а не суржиком, бо грамотно володіти державною мовою – обов’язок справжніх українців, які вболівають за державу. Кажуть, скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Я погоджуюся, можна вивчати інші мови, але говорити в себе на Батьківщині треба рідною мовою. Здавна існує думка, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ. Нам випало дуже складне та почесне завдання – відродити українську мову. І виконати його – наш обов’язок, а також обов’язок наших .

Мова - жива скарбниця історії народу. Неперервне поновлення словникового складу мови. Старі й нові слова в мові — Українська мова 4 клас - конспекти уроків (за підручником М. С. Вашуленка) - 2015 рік - розгорнуті конспекти уроків з української мови, запропоновано зразки бесід під час вивчення нового матеріалу, опорні схеми, різні види робіт над новим матеріалом, каліграфічні хвилинки, творчі завдання, цікавий ігровий матеріал.

Чому кажуть, що мова — жива скарбниця історії народу? 1. Поміркуйте разом! Що ви знаєте про українську мову? Чим відрізняється усне ' мовлення від писемного? Як допомагають у спілкуванні міміка, жести, інтонація? 2.1. Прочитай текст. Безсмертний скарб. Скільки з уст народу нашого можна почути легенд, переказів, скільки пісень, приказок, співаночок, оповідок — трагічних і смутних, веселих і безжурних,— скільки всіх цих багатств можна записати по наших українських селах, хуторах? Ані ліку їм, ані віку. Живуть, примножуються, квітнуть. Передаються з покоління в покоління історія народу, його.

І доки живе мова — житиме й народ. Не стане мови — не стане й народу: він геть розпорошиться поміж дужчими народами. Пригадуються рядки вірша М. Рильського: «Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян. Чистіша від сльози вона хай буде.» . Адже у мові зберігаеться історія та певні знання тої чи іншої країни.Українська мова - це солов*їна мова. Адже солов*ї співають дуже гарно й приваблюють до себе своєю красою та неймовірним співом.Теж саме відбуваєть з українською мовою, вона гарна,мила, співуча, мелодійна та колискова.Коли іноземці чують українську мову, яка поглинае їх у свій світ, у світ, який сповнений гарною, мелодійною, нашою рідною мовою!

Українська мова є мовою нашого народу, а значить вона повинна бути рідною для кожного з нас, органічною частиною нашого єства. Воістину справедливі слова В. Сосюри: «Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема». Так розпорядилася доля, що багато українців як на Батьківщині, так і за її межами не мали можливості опанувати рідну мову. І живуть в ньому багато сімей, де батько чи мати – з Росії. Та й студентів з сусідньої держави багато навчається в наших вищих навчальних закладах. Це все теж впливає на мовну ситуацію. Отже я сподіваюся, що всі ми, котрім не байдужа доля України, будемо прагнути до володіння і розвитку нашої української мови.

Через багатющу педагогічну спадщину вченого червоною ниткою проходить ідея: справжнє виховання і навчання підростаючого покоління ґрунтується на глибокому й усвідомленому вивченні рідної мови, власної історії, культури та духовних надбань попередніх поколінь, наших дідів і прадідів. Із сумом та неспокоєм писав про таке явище, яке і дотепер має своє місце у нашому сьогоденні: “Літературна мова наша, хоч має невичерпне джерело перлин у своїй живій мові, невироблена, стан навчання її по школах ненормально низький, сама наука її не може похвалитися поважними працями, бо громадянство не заохочує своїх учених-україністів до глибокої праці”. Немає мови кращої чи гіршої, бо всі мови від Бога. Людина, яка зневажає мову.

Міжнародне свято, День рідної мови, святкується щорічно 21 лютого. Розповідаємо, як виникла ідея його створення, а також цікаві факти про українську мову. В кінці — додали вислови відомих людей про мову, які точно надихнуть вас до глибшого її вивчення. Ідея створення Дня рідної мови. 21 лютого всі країни світу святкують День рідної мови.

Історія мови – історія народу Підготував Учень 9-Б класу Загальноосвітньої школи № 2 Ляшенко Влад. Слайд 2. Як зародилась українська мова Інтерес до коренів української мови існував у всі часи. Список учених, які складали біографію української мови, досить розлогий, але точки зору не всіх мовознавців потрапили до читачів. М.Степаненко зазначає, що в радянській науці неординарні погляди наших мовознавців коригувалися критикою, подавалися не як альтернативні чи можливі, а як шкідливі, націоналістичні, помилкові. І живуть нормально, спокійно. Немає жодних проблем.[.] Ми все робимо для того, аби зберегти культурну спадщину народів, які мешкають в Україні, на це спрямована державна політика.

Без мови немає народу. Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу -- це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почуття». Отже, мова -- це наш всенародний скарб і найважливіший засіб спілкування , її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам. В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Мова - один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу. Мово!

„Отже, розглянути історію українців та української мови поза часом і простором і поза історією слов'янства взагалі – це значить відриватися від наукового ґрунту і літати в хмарах мрій і фантазій” – зазначав Г.І.Півторак. І дійсно, припущення, гіпотези, положення про походження української мови потребують нині не перегляду, а серйозного наукового осмислення. Основними такими історичними джерелами слід вважати живу народну мову, писемні пам'ятки, свідчення споріднених мов, лексичні запозичення до східнослов'янських мов і зі східнослов'янських мов до інших, топонімічні назви, свідчення іноземних джерел, археологічні знахідки та інші джерела.

Андрушівська районна бібліотека. «Наша мова – мова вічної землі, Наше слово – слово вічного народу». Урок рідної мови. «Ну що б здавалося слова. А щоб це було зрозуміліше, послухайте цікаву історію. Учениця: Було це давно, ще за старої Австрії. В купе першого класу швидкого потяту Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць . Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. – Ну а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він.