література нового часу

Європе́йська культу́ра ново́го ча́су (XVII—XVIII ст.) Див. ще: Нова історія (хронологічна таблиця). Кінець середніх віків і початок Нового часу охопила епоха Відродження і Реформації, перехідна за своєю природою. Оформлення й поширення культури власне Нового часу припадає на XVII—XVIII століття. Цей період перебуває між революціями: його відкривають революції в Нідерландах (перемогла у 1608) і Англії (почалася в 1640).

Критерієм визначення Нового часу, його «новизни» в порівнянні з попередньою епохою був, з погляду гуманістів, розквіт в період ренесансу світської науки і культури, тобто не соціально-економічний, а духовно-культурний чинник. У рефераті дано характеристику основним мистецьким напрямкам Нового часу.

Лекція 7. Культура нового Часу. План лекції . Література бароко відображала пошук гармонійного соціального устрою у формі романів-утопій("Місто сонця" Томазо Кампанелли, "Нова Атлантида" Френсіса Бекона), в яких ідеальне суспільство|товариство| виявлялося десь на островах, інших планетах або в далекому майбутньому. Драматургія XVII ст. сповнена новаторством і|та| прагненням створити в театрінові форми віддзеркалення|відбиття,відображення| дійсності.

У Новий час культура західноєвропейських країн набула тієї розвиненої форми, яка виділила Європу з усього іншого світу і яку мають на увазі, коли говорять про європейську культуру в цілому. У цілому можна сказати, що гаслом Нового часу стали людський Розум, раціоналізм і наука, які і визначили культурне обличчя цієї епохи. "Знання - сила" - відомий вислів англійського філософа XVII століття Ф. Бекона.

Новий час — епоха, яка охоплює період з XVII ст. до кінця XIX ст.; після цього починається період так званої «новітньої історії», що триває і по наш час. Це історична епоха, протягом якої культура західноєвропейських країн набула тієї розвинутої форми, яка виділила Європу із всього останнього світу і яку виділяють як особливий тип європейської культури.

3.Художні стилі Нового часу. 4.Витоки та основні засади Просвітництва. Слайд 3. Кінець середніх віків і початок Нового часу охопила епоха Відродження і Реформації, перехідна за своєю природою. Мистецтво і література XVII—XVIII століть кожної з європейських країн відзначаються неповторною своєрідністю. Але саме в цей час завдяки розширенню кола освічених людей, інтеліґентів між ними складаються певні контакти, налагоджуються культурні зв'язки.

Виник новий жанр літератури - історичний роман (Вальтер Скотт), з'явився широкий інтерес до народної творчості як втілення незіпсованих моральних почав. На цій ґрунті виникла тяга до вивчення фольклору - «архіву народів», як називав його Гердер. З поетизацією національного минулого пов'язані численні видання народних пісень, легенд, казок, епічних поем, словників національної мови. Історико-культурні процеси Нового часу - розвиток капіталізму, науково-технічний прогрес.

1 Риси західноєвропейської культури Нового часу. в Новий час – епоха, що . Література XVII в. малює картину хаотично розщепленої дійсності, прагнучи її енциклопедичномуохвату. І тому історичний роман свідомо тяжіє до енциклопедично повної передачі дійсності. Стиль літератури XVII характеризуєтьсяемблематическим типом мислення, який тлумачить речі в їхніх реальних зв'язках, а спеціальних контекстах, виставлених алегоричне. Страница 1 из 3 | Следующая страница.

Культура Нового часу охоплює три століття: XVII, XVIII, XIX ст. Незважаючи на єдиний базис цієї культури, кожне століття історично і культурно своєрідний: XVII в. - Епоха зародження, становлення раціоналізму; XVIII ст. - Вік Просвітництва, XIX ст. - Століття класики, коли основні тенденції попередніх століть проявили себе всебічно і повно. Можна визначити такі риси культури Нового часу: o ангропоцентрічний характер: увагу до внутрішньої душевного життя людини, здатного до раціонального.

1. Витоки європейського Просвітництва і його основні риси. 2. Художні стилі мистецтва: бароко, класицизм, рококо. 3. Зародження і становлення реалізму. 1. Сімнадцяте століття мало особливе значення для формування національних культур. В цю епоху завершився процес локалізації великих національних художніх шкіл, своєрідність яких визначалась як умовами історичного розвитку, так і художньою традицією, що склалась в кожній…

Останній період Нового часу характеризується ускладненням художньої культури. Музичне мистецтво набуло нових форм, засобів музичної виразності завдяки творчості великого композитора І. С. Баха. - критичний реалізм. література (Франція - Ф. Cтендаль „Червоне і чорне”, Оноре де Бальзак „Гобсек”), (Англія –Ч.Діккенс „Пригоди Олівера Твіста”), (Росія – Ф.М, Достоєвський „Злочин і кара”, Л.М.Толстой „Война і мир”, „Анна Каренина”).

Культура нового часу. ( назва навчальної дисципліни). основних культурних епох (Новий час і доба Просвітництва); – вміння навчатись і працювати самостійно; –спроможність до культурологічного дослідження, опису та класифікації артефактів, –спроможність до написання культурологічних текстів, курсової роботи; –здатність здійснювати на базі сучасних фахових методик всебічний аналіз об’єктів культурологічного дослідження.

1. Реформація і становлення культури Нового часу. 2. Художня культура періоду Реформації. 3. Епоха Просвітництва та її основні риси. 4. Наукові досягнення в епоху Просвітництва. Розвиток медицини. 5. Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва. 6. Ідеї Просвітництва в мистецтві.

Досить широко в українській літературі Нового часу представлена прозова новела. Це були оригінальні оповідання переважно релігійного змісту. Збирав такі твори П. Могила, велику збірку «Небо новое» видав І. Галятовський, велике значення мало видання «Патерика Печерського». Монументальну збірку житія святих «Четьї Мінеї» в 12-ти частинах уклав Дмитро Туптало (Димитрій Ростовський,1651-1709). Значне місце у літературі епохи посідали історичні твори.